Додати в закладки
Вхід  |  Реєстрація
Пошук по сайту: Розширений пошук по сайту
Туристам
Оголошення
Про Чернівці
Довідка
Транспорт
Архів новин



» Пам’ятник Міхаю Емінеску
рубрика: Про Чернівці » Пам'ятники культури | переглядів: 616 | коментарі: 0
Пам’ятник Міхаю Емінеску У скверику на розі вулиць Ватутіна, 28-го Червня, Університетська, та Заньковецької в 2000 році встановлено бронзовий пам’ятник Міхаю Емінеску, скульптором якого був Дмитро Горшковський.

Міхай Емінеску (1850-1889) - класик румунський поет, публіцист, громадсько-культурний діяч вірменського походження. Його юність пов'язана з Чернівцями - у 1860-1866 рр. вчився в вищій гімназії (зараз Чернівецька ЗОШ №1), вулиця біля якої названа на його честь. Саме в Чернівцях М. Емінеску написав свій перший вірш.

Пам'ятник Емінеску – «місце зустрічі» румунських і українських патріотів, чиї гарячі голови остуджуються в прилеглому розважальному комплексі.
 


» Скульптурна композиція «Колиска миру»
рубрика: Про Чернівці » Пам'ятники культури | переглядів: 570 | коментарі: 0
Скульптурна композиція «Колиска миру»Перед палацом «Юність Буковини» розташовується скульптура «Колиска миру». Встановлена вона була на честь початку побратимства між Чернівцями та міста в США Солт-Лейк-Сіті, яке заснували Павло Каспрук (1940-1991) та Лоуел Ф. Тернер (1916-1989) в 1992 році. Денис Сміт з США був скульптором композиції.
 


» Монумент цісарю
рубрика: Про Чернівці » Пам'ятники культури | переглядів: 544 | коментарі: 0
Монумент цісарюВ парку ім. Юрія Федьковича знаходиться згадка про старі Чернівці – пам’ятник австро-угорському імператору. Адже ніде більше в Україні не зустрінеш такий монумент. За правління саме цієї людини Чернівці почали процвітати, стало багатим містом. Буковинська столиця недавно відновила пам’ятник імператору Франсу Йозефу.
Цісар правив Австро-Угорщиною 68 років, посівши престол в 1848 році 18-річним юнаком. Саме за його правління Буковина перетворилася на самостійне герцогство.

Монумент вистроїли в честь 60-річчя правління імператора в 1908 році, хоч відвідував Чернівці він в 1880 році. Ініціатором спорудження пам’ятника був радник крайового суду І. Калінеску. Місце вибрав на Габсбурзькій височині професор Чернівецького університету доктор М. Фрідвагнер. Професор школи Ю. Зламал виготовив макет, план по оформленню території навкруги монументу підготовив міський садівник Г. Паушек. Адвокат М. Гольденберг доповів про ідею увічнення цісаря чернівецькому бургомістру барону фон Фюрту 13 жовтня 1907 р. Так над цим маленьким монументом працювало багато осіб різного етносу, а чернівчани різних національностей щедро давали пожертву на спорудження.

Лиш як встановили пам’ятник на ньому майорів бронзовий медальон вартістю 1 800 крон, який відлив у Відні в цісарсько-королівській ливарні А. Крупп. На медальоні був наступний напис: "На вічну згадку про 60-річний ювілей славного правління цісаря Франца-Йозефа І. 1848-1908. Споруджений "Товариством прикрашання міста Чернівці".

А от сам пам’яник виготовили в відомій майстерні чернівчанина К. Кундля з місцевого вапняка. Відкриття монументу відбулося 18 серпня 1908 року, звучала урочиста музика 41 полку.

Вартість робіт становила 2 280 крон. Відкриття «цісарської скали» додало популярності парку на пагорбі Домінік. За румунського панування було знято бронзовий медальйон з пам’ятника, так як він нагадував старі часи, а парк перейменувано на честь принцеси Єлизавети.

В пізніші роки піонерам, що проводили час в літньому таборі в парку Шевченка (саме так в роки радянщини називався цей зелений масив) і на думку не спадало, чим раніше була дивна скеля, що нагадувала уламок старовинної фортеці.

У 1998 році завдяки втручанню Володимира Заполовського, пожертв благодійних австрійських організацій та інших краєзнавців «цісарську скелю» було відновлено. Знову почепили медальйон, який відлив скульптор В. Жуков, який мав вагу сто кілограм. Урочисте відкриття відбулося 18 серпня 1998 року в присутності академічних товариств з України, Німеччини та Австрії. Але, на жаль, в 2001 р. вандали збили медальйон, причину цьому важко пояснити.
 


» Карета
рубрика: Про Чернівці » Пам'ятники культури | переглядів: 595 | коментарі: 0
КаретаНайбільшим і масивним (вагою близько 2 тонн) новим пам'ятником стала карета, встановлена на вулиці Ольги Кобилянської, прямо перед ЗАГСом. Тут, у кареті XIX століття, любить фотографуватися новоспечене подружжя.

Цей чудовий утвір мистецтва створили до 600-ліття міста п'ять чернівецьких ковалів. Уже кілька разів від карети відламували витончені ліхтарі і підніжку, і щораз ковалі відновлювали їх за свій рахунок.
 


» Пам’ятник мініатюр
рубрика: Про Чернівці » Пам'ятники культури | переглядів: 396 | коментарі: 0
Пам’ятник мініатюрНа вулиці Головній, біля магазину «Букініст», встановив свої творіння, напевно, найпопулярніший скульптор Чернівців Анатолій Федірко.

Починалася його «етажерка мініатюр» з бюсту неандертальця, яке повинен асоціюватися з Юрієм Андруховичем.
Потім були встановлені «черевички від самої цариці» марки «Louis Vuitton» та дитяча фотографія Арсенія з металевим кухлем для збору пожертвувань на розвиток української демократії.
Восени минулого року тут з'явився «електоральний стілець» (на фото видна тільки його спинка), на якому виборець міг посидіти і подумати, за якого ж президента України йому голосувати: « за Тимошенко - страшно, а за Януковича - соромно».

Але от у минулому грудні автор, затятий прихильник Віктора Федоровича, на найвищій полиці зобразив свого кумира у вигляді шматка антрациту та переможної комбінації з двох пальців.
 


» Танк Нікітіна
рубрика: Про Чернівці » Пам'ятники культури | переглядів: 860 | коментарі: 1
Танк НікітінаТанк екіпажа гвардії лейтенанта Павла Федоровича Нікітіна першим увірвався в Чернівці 25 березня 1944 р. Нікітін особисто знищив 3 танка супротивника. 26 березня 1944 р. двадцятилітній лейтенант загинув смертю героя. На пам'ять про цей подвиг у Чернівцях 1946 року на вулиці, яка зараз має ім'я Юрія Гагаріна, по проекту Миколи Ашкінадія на п'єдестал встановили танк.

Так і не відомо чи це справжній танк Нікітіна. Розповідають про те, що після визволення Чернівців робітники залізничного відділення і трикотажної фабрики звернулися з проханням до командування танкової армії зберегти танк, який перший увірвався до Чернівців. До їхнього прохання дослухалися, поставивши на постамент саме танк Павла Нікітіна. Краєзнавці ж не знають чи це справжня машина лейтенанта. А от старожили передають чимало своїх цікавих розповідей.

Не так давно ветеран по радіо розповідав, як сам чув, що після війни вояки звернулися до командування фронту з проханням прислати до міста танк Нікітіна. Василь Селезінка, відомий краєзнавець, стверджує, що їхнє прохання задовільнили. Однак малоймовірно, щоби до міста повернули бойову машину, яка легко могла загубитися під час воєнних операцій.

А от інший старожил, але вже десь 25 років тому повідомив зовсім іншу історію. В місті на вулиці Сторожинецькій жив чорнявий високий чоловік. Всі в місті його знали, так як вік вирізнявся з-поміж усіх. Чоловік постійно ходив з велетенським мішком. Люди завжди казали, що весь його підвал заріс бур’яном і під час бойових дій туди провалився танк, був наступ, витягувати його було ніколи, так він там в ямі і заріс.

Коли постало питання поставити танк Нікітіні на платформу, згадали про нього. Витягли танк з підвалу, пофарбували його і поставили на платформу.

Танк є символом мужності радянських танкістів, які звільняли Буковину від загарбників, – продовжує Василь Селезінка. – Однак думки щодо нього різняться. Напередодні 600-ліття Чернівців дехто вимагав у міської влади демонтувати танк. У Коломиї теж колись стояв танк, а тепер на тому місці стоїть капличка. Гадаю, що за таким прикладом на місці танка і у Чернівцях можна збудувати гарну каплицю.
 


» Історія Чернівців
рубрика: Про Чернівці » Історія міста | переглядів: 1686 | коментарі: 0
Історія ЧернівцівСто раз народжувалось, сто раз вмирало і, немов міфічний птах Фенікс, сто раз воскресало з руїн і пожарищ це прадавнє слов'янське місто Чернівці, втім як і багато міст Київської Русі…

Чернівці своєю історією, природною красою, дивною архітектурою, щедрою душею його жителів давно зайняли видатне місце в реєстрі українських та європейських міст. Старожитній початок та історичний розвиток наповнюють його шармом і привабливістю для людей, які цікавляться Буковиною.

Припускають, що назва міста походить від багатолюдного міста-фортеці на південних рубежах Галицької держави, який називався «Чернь» або «Чорне місто», побудований на лівому березі річки Прут. Можливо, ця назва походила від чорних дубових, перекладених чорноземом стін фортеці, яка була повністю зруйнована монгольським завойовником Бурундаєм, після чого жителі переселилися на правий берег річки Прут. З 1359 року місто стало частиною Молдавської держави.

Перші письмові згадки про Чернівці знаходились в рукописах молдавського володаря Олександра Доброго, які були видані ним львівським купцям 8 жовтня 1408 року. Саме ця дата зараз і є офіційним днем міста. В той час місто було розташоване на перехресті доріг з північно-західної Європи на Балкани і в Туреччину. З 1457 року місто являється адміністративним центром всього регіону та центром проведення ярмарків.

Місто за час свого існування було під гнітом Османської імперії, в 1774-1918 рр. входило до складу Австро-Угорської імперії, а з 1918 по 1940 рр. – Румунії, при цьому кілька разів було зруйноване. В 1774 році тут жило близько 290 родин і три дерев'яні церкви.

Місто почало розцвітати в 1778 році, коли був призначений голова військової адміністрації герцог Карл фон Енценберг. Для розвитку торгівлі та виробництва він запросив багато купців, промисловців, ремісників. Новий імпульс розвитку місту додали з 1786 року Петрівські ярмарки, які проводилися з 1 по 15 липня.

Місто стало самокерованим, коли було вибрано перших членів міської ради. Це відбулося у березні 1864 року. Яків лицар фон Петрович (1846-1866) став першим автономним бургомістром.
Історія Чернівців

Другим бургомістром Чернівців був Антон лицар Кохановський фон Ставчан (1866-1874 і 1887-1905), який залишив після себе помітний слід в історії міста. Саме з його імені почалося становлення Чернівців як міста європейського типу. В його часи в Чернівцях почало розвиватися виробництво та торгівля, зросла ділова активність. Західне місто стало міжнародним центром транспорту. Було завершено будівництво систем каналізації та водопроводу, почато рух електричного транспорту, почала працювати перша електростанція, побудовано ряд видатних архітектурних споруджень міста та багато іншого.

З середини 19 століття до початку 20-го було побудовано безліч архітектурних пам'ятників, які принесли велику славу місту.

Поряд з прекрасними зразками європейського модерну (сецессіону) у місті збереглося безліч прикладів справжнього оформлення інтер'єрів і архітектурного декору - вітражів, ліпнини, різьблення, литого вручну скла. Сучасники називали це місто "маленьким Віднем на Пруті". Щоб відчути "віденський дух" кінця XIX - початку XX століття, досить побродити по чарівних вулицях міста і насамперед по вул. О. Кобилянської (в минулому Панська), Головної, Руської, Вірменської. Особливе враження справляє центральна міська площа Ринок. Її архітектурною домінантою служить будівля Ратуші (1843-47рр, арх. Андреас Микулич). Поруч з Ратушою привертає увагу будівля Обласного художнього музею (1901 р., арх. Губерт Гесснер, віденський сецессіон). Воно вражає декором і прекрасним інтер'єром з вітражами. А на величезному мапанно у верхній частині фасаду в алегоричній формі зображені землі Австро-Угорської імперії.

На площу виходить і ряд будівель колишніх готелів - "Золотий лев", " Під Чорним Орлом" і ін. Ансамбль площі завершує споруджений пам'ятник Тарасу Шевченко. Не менш чарівна і Театральна площа, прикрасою якої служить Музично-драматичний театр ім. О. Кобилянскої. Архітектурним символом міста по праву вважається велична Резиденція митрополитів Православної церкви Буковини і Далмації, зведена в 1864-82 рр. по проекту та під керівництвом чеського зодчого Йозефа Главки. В ансамблі органічно сполучаються мавританські, візантійські, романські, іудейські і готичні мотиви.Історія Чернівців

Для будівництва величезного комплексу на пагорбі над рікою Прут у Чернівцях були споруджені цегельний та керамічний заводи, а для їхньої експлуатації була відкрита спеціальна школа майстрів. У центрі ансамблю розташований Митрополичий корпус (1864-76) - найрозкішніша будівля резиденції. Композиційним центром будівлі служить парадний вестибюль і розташований над ним Мармуровий зал (колишній Синодальний). Його стіни облицьовані мармуром, прикрашені розписом, а потовк - різьбленими дерев'яними панелями. Поруч Червоний зал, також оброблений різьбленим дерев'яним декором. Блакитний зал відрізняється строгістю і вишуканістю і використовується для офіційних церемоній. Домінантою Семінарського корпуса (1870) є церква Трьох Святителів: Василя Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоуста. Її багатий інтер'єр прикрашає розкішний іконостас. Парадний двір з третьої сторони замикає Будинок для приїжджих (1874). Четверта сторона відділена від вулиці огорожею з монументальними воротами в центрі. Оригінальність ансамблю підкреслюють високі круті дахи, прикрашені кольоровою черепицею, що утворює візерунки з мотивами буковинського народного орнаменту.

За Митрополичим корпусом розміщається парк зі штучною водоймою, гротом і рідкими породами дерев. Перед фасадом корпуса встановлене бронзове погруддя Й. Главки. У наші дні в цьому комплексі розміщаються центральні корпуси Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, заснованого в 1875 р. як німецький університет. Споконвічно корпуса університету перебували на вул. Університетській. В одному з них в 1890-91 рр. вчився Іван Франко. У місті багато культових споруджень XIX-XX ст. різних конфесій. Найстарші - дерев'яні церкви "хатнего" типу: Миколаївська (1607) і Успенська (1735). На східній окраїні Чернівців в урочищі "Гореча" перебуває чоловічий монастир Різдва Богородиці, заснований в 1712 р. Собор Різдва Богородиці (1767) оборонного типу з бойовою галереєю уздовж другого ярусу. До монастиря приписаний дерев'яний храм Піднесення Господнього з дзвіницею (XVII в.), у с. Гарячий Урбан на окраїні Чернівців.

Сучасні Чернівці — це історичний центр Буковини, розташований на мальовничих берегах ріки Прут, в самому підніжжі Карпат. Займає місто площу близько 150 кв. км. Чернівецька область має границю з Івано-Франківською, Тернопільською та Хмельницькою областями України, Молдавією і Румунією. З Чернівцями пов'язане життя багатьох діячів української, австрійської, румунської, єврейської культури.Історія Чернівців
 


» Пам’ятник воякам, загиблим у Першій Світовій війні
рубрика: Про Чернівці » Пам'ятники культури | переглядів: 535 | коментарі: 0
Пам’ятник воякам, загиблим у Першій Світовій війніНа розі вулиць Головна та Червоноармійська споруджено воякам, загиблим у Першій Світовій війні.

Колись на цьому місці вже стояв пам'ятник воякам, але за після закінчення другої світової війни, ще за ряданських часів його було зруйновано. Ентузіасти в середині 2000-х років розшукали шість великих фрагментів цього пам’ятника, зокрема, — розколотий навпіл цоколь з надписами. Розбиту плиту встановили на старе місце.

На цоколі виграювлаи напис на трьох мовах - українській, німецькій та румунській: «Поляглим на полю Слави синам-борцям 41-го піхотного полку імени архікнязя Євгенія. Вдячна Буковина».
 


» Пам’ятник «Чернівцям — 600 років»
рубрика: Про Чернівці » Пам'ятники культури | переглядів: 607 | коментарі: 0
Пам’ятник «Чернівцям — 600 років»Споруджено пам’ятний знак у скверику навпроти католицького костелу Воздвиження Святого Хреста.

Встановлений в 2008 році, саме на 600-річчя міста Чернівці. Подарував таку пам’ятку місту відомий чернівчанин Ян Табачник. На пам’ятнику ви гравійовано надпис на вісьмох мовах (українській, російській, польській, англійській, румунській, німецькій, угорській та їдиш) – «Моєму рідному місту».
 


» Пам’ятник Милосердю / «Каритська група»
рубрика: Про Чернівці » Пам'ятники культури | переглядів: 436 | коментарі: 0
Пам’ятник Милосердю / «Каритська група»Пам’ятник Милосердю знаходиться на території Чернівецької дитячої міської клінічної лікарні №1.

Встановив пам’ятник у грудні 1910 року відомим австрійський скульптор Теодор Штундл. Міський голова Микола Федорук відновив пам’ятник на Миколая 19 грудня 2006 року. Напис на пам'ятнику «Пам'яті своїм в Бозі спочилих батьків: Мозеса Фішера (1823-1902) та Хани Сари Фішер (1825-1902) присвятив цей символ людяності і любові до ближнього д-р Герман Фішер дворянин фон Мосара».

П’ятиметровий обеліск було збудовано з істрянського мармуру. У верхній частині стелі красувався барельєф цісаря Франца-Йосефа, її верхівку увінчувала цісарська корона з бронзи. Передній фронт обеліску зайняла група грацій, богинь вроди, гармонії, жіночої принадності та радості, завдяки яким народжується все миле та привабливе. Шляхетна грація ніжно пригортає до себе притихле хворе немовля. Двоє інших бідолашних дітей також знайшли у Карити допомогу, теплоту та материнську турботу. Скульптура отримала назву «Каритська група» і була урочисто відкрита 2 грудня 1910 року бургомістром Чернівців бароном Феліксом Фюртом.

Міська влада вирішила реставрувати скульптуру Милосердя у межах підготовки до відзначення 600-річчя Чернівців. Зі слів керівника Чернівецьких реставраційних майстерень Василя Крачука, спершу скульптуру демонтували. Потім фахівці провели всі необхідні дослідження та визнали, що стан бронзи, з якої вилито композицію, є задовільним. Реставраторам довелося зняти зі статуї 18-19 нашарувань фарб різних періодів, щоб надати їй первісного вигляду. Було збережено всю нижню частину скульптури, стелу та підставку під неї, а також надпис латиною «У здоровому тілі – здоровий дух».

Микола Федорук пообіцяв, що навколо скульптури буде впорядковано територію таким чином, аби чернівецькі-студенти медики могли саме на цьому місці давати клятву Гіппократа.
 

Курсы НБУ на сегодня


Опитування
Затримання чиновників і політиків це:

Репресії
Боротьба з корупцією
Помста
Дурість
Залякування інших


Вхід на сайт

Головна сторінка  | Зворотній зв'язок
© 2010 - 2011 Молодий Буковинець